Бошки марихуана White Widow Канабис Bruce Banner Марихуана Богородицк

Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!

Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!

Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!

То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!

Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.

Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.

Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!

Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.

Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!

Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...

Чуваки, наркотики - это весчь! Да, я теперь вот наркоманом стал и не жалею ни на секунду! Как я купила шишки марихуаны и перестала напрягаться на работе - это просто эпик! Рассказываю вам свою историю, крузеры.

Все началось с того, что я задолбался от своей мертвой работы. Каждый день одно и то же - застрял в офисе, глаза на мониторе, мозг на автопилоте. Не то чтобы я гений, да и работа не особо интересная, но за ней нужно было следить, чтобы не отлететь с работы. И вот однажды, рысканул по интернету и наткнулся на информацию о закладках. Нарко магазин, где можно было прикупить шишки марихуаны, попробовать их и поднять себе настроение. Я решил, что это именно то, что мне нужно!

Было волнительно в первый раз заходить в такое место. Но все эти страхи и сомнения растаяли, когда я увидел, какой ассортимент предлагается. Скажу я вам, крузеры, это был не просто магазин, это был рай для всех наркоманов. Я выбрал себе пару видов шишек, на всякий случай, чтобы потом не отлететь в отходняк. Опробовал несколько разных сортов и понял, что это мое! Эти шишки дарили мне такое кайфовое состояние, что я забывал о всех своих проблемах и нахлобучивался в самый деле.

И так, начался марафон - постоянное употребление шишек. Каждый день, как только заканчивал работу, отправлялся в магазин за новыми "товарищами". Мой ровный шоп стал самым верным партнером. Их качество вышка - просто слов нет! Постоянно пробую что-то новое, чтобы не приелось. И каждый раз это доставляет мне такое удовольствие, что просто нет слов!

Самокруткой я особо не заморачиваюсь, нет времени на это. Я предпочитаю уже готовые шишки, чтобы сразу кайфовать. Вечеринки с друзьями стали намного интереснее, мы сидим, курим, шутим, смотрим фильмы - жизнь просто превращается в одну большую вечеринку без забот и напряжения.

Но, конечно, есть и обратная сторона медали. Отходняк, братаны, бывает не из приятных. После дней марафона, когда ты кайфуешь одним махом, приходит нарко похмелье. Расслабиться невозможно, все тело болит, голова трещит, а работу сделать надо. Но и тут мои закладки спасают! Я уже успел найти повара, который делает чудесный супчик из марихуаны, и он меня спасает в такие дни. Съешь суп, и все неприятности просто растворяются.

Братцы, я понимаю, что мое увлечение не для всех. Но я чувствую себя счастливым и свободным. Шишки марихуаны помогли мне пережить тяжелые дни и забыть о всех проблемах.